Сторітелінг у навчанні

Однією з найдавніших навичок людства є розповідання історій. В минулому оповідання, казки, легенди тощо, це був єдиний спосіб передачі інформації, до виникнення писемності. Сьогодні розповідь набула нових форм, але все ж продовжує залишатись одним з основних навчальних методів в освіті. 

Історії які навчають

Популярність історій почалась із зародженням епосу. Це були письмові чи усні твори на основі реальних, чи вигаданих подій. Сьогодні вони, безперечно, зазнали значних трансформацій та все ще залишаються чудовою традицією передачі досвіду з усіх сфер життя. Саме любов розповідати історії та слухати їх, призвела до появи сторітелінгу в освіті.

Сторітелінг в освіті — це словесний метод навчання, де за допомогою представлення цікавих подій або візуальних матеріалів викликають інтерес до навчання та опановують знання з певного предмета.   

Цікава, правильно складена історія закріплюється в пам’яті дітей, змушує їх зосередитися на темі, краще зрозуміти її.  .

 Завдяки сторітелінгу діти отримують:

• Навички ефективного запам’ятовування.
• Розвиток креативного мислення.
• Об’єктивний погляд на події з практичної точки зору.
• Добре розвинуті навички активного слухання.
• Можливість проявляти творчість під час навчання.
• Розвиток комунікативних навичок.
• Мотивацію до написання власних історій.

👀 Як цим користуватись

Сторітелінг, набув популярності в освіті завдяки своїй практичності та функціональності. Правильно складена історія здатна переконати, емоційно зв’язати, навчити, та вмотивувати. Щоб впроваджувати його в навчальний процес не потрібні якісь спеціальні дидактичні матеріали чи додатковий простір.  

 Використовуючи сторітелінг, оповідач повинен:

1. Мати чітку мету.
2. Скласти правильно структуровану розповідь, яка б максимально розкривала навчальні завдання.
3. Розповідати емоційно, використовуючи міміку, вібрації голосу, зоровий контакт та зворотний зв'язок.  
4. Застосовувати в навчанні різні види розповіді.  

При використанні методу сторітелінгу в освіті, розповідь повинна бути максимально простою, цікавою та доступною. Довгі та складні історії швидко стають не цікавими та створюють негативне враження. Історії повинні бути:

• неочікуваними;
• інтригуючими;
• захопливими;
• зрозумілими;
• сучасними;
• емоційними;
• логічними;
• невеликими за обсягом.

🤔 Яким буває сторітелінг

Сторітелінг є універсальним навчальним методом. Він сприяє більш ефективному засвоєнню матеріалу з будь-якого предмета. Сторітелінг буває:

1. Пасивним – коли розповідачем є педагог, а учні здебільшого є пасивними слухачами.
2. Активним, де історія будується в ході комунікації, ведення активного діалогу з дітьми.

 Історії можна складати:

• з власного досвіду;
• фантастичні;
• за картиною;
• за запитаннями педагога;
• за схемою.

Розповідати історію також можна різними способами, це може бути:

• Усна розповідь.
• Відеопрезентація.
• Комікс.
• Активний діалог з учнями.

Завдяки правильно підібраним та вміло побудованим історіям створюється середовище зацікавлення й довіри, яке є максимально сприятливим до навчання.  

🧐 Особливості побудови та найефективніші формули сторітелінгу.

Освітяни протягом всього існування школи намагаються вигадати будь-які методи зацікавлення учнів, які б мотивували їх до навчання. Сьогодні саме сторітелінг є сучасним навчальним методом, який не лише зацікавлює, а й надихає.  

Важливо усвідомлювати, що не завжди те що ми розповідаємо є історією. Сторітелінг повинен розв'язувати певну проблему, дати розуміння чогось. Щоб створити успішну історію, яка матиме необхідний навчальний ефект необхідно:

• сформулювати чітку мету;
• донести цінність теми;
• скласти історію, яка буде зорієнтована на відповідну аудиторію, враховуючи вік дітей, рівень знань, зацікавленість;
• комунікувати з дітьми.

Формули побудови дієвих історій.

1.

• Є проблема.
• Немає проблеми.
• Що допомогло розв'язати проблему.

Найголовніше зацікавити аудиторію якщо діти вже знають результат, вони втрачають цікавість. тому важливо не розкривати відразу всі варіанти. А показати проблему потім рішення і тільки в кінці як це було досягнутою.

2.

• Чому. Обґрунтувати важливість теми.
• Як. Доцільність цієї теми для розв'язання будь-якої проблеми.
• Що. Що відбувається саме зараз у питаннях, пов’язаних з цією темою.  

Наприклад, обґрунтувати важливість вивчення будь-якої теми, розповісти де ці знання можуть бути найбільш затребувані та навести приклади де активно використовуються розробки з цієї теми.

3.

• Що є.
• Що може бути, варіанти майбутнього.
• Порівнювати теперішнє та майбутнє.

Досить цікава та улюблена формула для дітей. Тут вони можуть вдосталь пофантазувати та бути вмотивованими для більш глибокого вивчення теми.

4.

• Початкова, головна історія, з якою пов’язана мета навчання та яка підводить до іншої, другорядної історії.
• Другорядна історія.
• Друга історія розкриває мету першої.

Це може виглядати приблизно так:  історія починається з дитини, яка потрапила в певну ситуацію, наприклад зламався телефон, далі він пригадує історію про інтернет злочинців і у висновку дитина вирішує стати кіберполіціянтом та фантазує як вона в майбутньому зможе допомогти людям. Метою цієї історії є познайомити дітей з основами кібербезпеки.

5.

• Кульмінація історії.
• Початок.
• Продовження та логічне завершення.

Така формула допомагає відразу привернути увагу дітей до головного питання та утримувати зацікавленість, чекаючи вирішення ситуації. 

Головне завдання освітян - так подати свої знання, щоб учням захотілось їх отримати. Якщо ви хочете залишитися в пам’яті дітей, змусити їх зосередитися на темі та переконати в чомусь - розповідайте правильні історії

‍